59-річний піхотинець з Дніпра: героїчна історія оборони Степногірська
15:05 8 Травня 2026
Війна
59-річний піхотинець з Дніпра продовжує боронити нашу землю, навіть не побачивши свого онука. Олександру, якому через два місяці виповниться 60, доводиться збирати посилки для побратимів на передовій, замість святкування ювілею. Він знає, що таке піхотний побут на передовій, тому надсилає м’ясо, ліки, техніку та каву.
Шлях до Збройних Сил України
Олександр не новачок у військовій справі. Ще в радянській армії він служив оператором ракетного комплексу «Точка-У». Два роки тому він приєднався до ЗСУ, спочатку в 80-ту окрему десантно-штурмову бригаду, де опанував фах мінера-розмінувальника і став механіком-водієм важкої інженерної машини. Його завданням було розчищати поля від мін і прокладати маршрути для підрозділів.
Оборона Степногірська
Згодом Олександра перевели до 128-ї бригади «Дике Поле», де він продовжує нести службу в Степногірську. Він зазначає, що тут набагато важче, ніж на Курщині, адже кожен зайвий рух може викрити тебе через велику кількість дронів.
Коли Олександр виходить з позицій, він першим ділом телефонує синові, який служить на Запорізькому напрямку. Вдома на нього чекає «жіночий батальйон»: дружина, дві невістки і три онучки, а також п’ятий онук, якого він ще не бачив.
Після завершення служби Олександр мріє поїхати до Одеси, щоб нарешті побачити свого онука. Але поки він продовжує свою місію: відправляє посилки та підтримує хлопців на передовій.
Джерело: region.dp.ua